Доброго дня. Ви знаходитесь на території Прилуцького району, який розташований на півдні Чернігівської області. Межує з Бобровицьким, Ніжинським, Ічнянським, Варвинським, Срібнянським районами Чернігівської області, Пирятинським районом Полтавської області, Яготинським районом Київської області.

Через район проходять залізниці Чернігів - Гребінка, Прилуки - Бахмач, автошляхи Чернігів - Полтава, Прилуки - Київ, Прилуки - Ромни. У районі 100 населених пунктів.

Район знаходиться у Придніпровській низовині, в зоні лісостепу. Ліси - дуб, береза, граб, липа - займають 16,8 тис. га. Основна річка - Удай.

Найдавніші поселення людини на території Прилуччини з'явилися за доби пізнього палеоліту. Густо заселеною була її територія в епоху бронзи: поселення і кургани цієї епохи знайдені біля сіл Линовиці, Перевалочної, Сухополової, Богданівки. Відомі також поселення скіфського часу. У ІІ - ІV ст. нової ери Прилуччина була заселена хліборобськими племенами черняхівців. Густо була заселена територія Прилуччині і в період Київської русі, в радіусі 50 км від міста Прилук налічується більше двох десятків городищ цього періоду. Усі міста-фортеці, а також більшість великих поселень Прилуччини були зруйновані ордами хана Батия в 1239 р.

З середини ХІV ст. Прилуччина перебувала у складі Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави.

Прилучани брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти іноземного поневолення у ХVІІ-ХVІІІ ст. Тоді вся Прилуччина входила до складу Прилуцького козацького полку, створеного тгетьманом Богданом Хмельницьким 1648 р. Після ліквідації полків і Гетьманщини Прилуцький повіт увійшов до складу Чернігівського намісництва, згодом губернії, 1802 р. Прилуцький повіт перейшов до складу Полтавської губернії.

З історичних джерел відомо, що на початку ХІХ ст. Прилуччина не була районом лише сільськогосподарського виробництва. Тут були цегельні, кінські заводи, суконна фабрика, млини, дещо пізніше з'явилися винокурні, пивоварні, олійниці, кузні.

Важкі часи пережила Прилуччина під час становлення більшовицького режиму. Селянство не сприймало радянську владу, в районі діяли озброєні загони Марусі Чорної, Гонти, Чалого. Для придушення повстань було кинуто регулярні війська.

Після закінчення громадянської війни в селах поступово налагоджувалося нормальне життя. Люди активно й продуктивно займалися своїми господарськими справами, будували нові хати, сіяли хліб, розводили худобу та коней. Уже в 1927 −1928 рр. село жило спокійно і, навіть, заможно.

У 1929 р. в селах Прилуччини активно йшла колективізація, а вже 1931 р. розпочався голод. Свого найтрагічнішого апогею голодомор досяг взимку та весною 1933 р., люди пухли з голоду й помирали тисячами. Голодомор закінчився восени 1933 р., але ще кілька років селяни відчували наслідки цього жахливого періоду.

Перед війною життя вирівнялося, а у вересні 1941 р. Прилуччина була окупована німецько-фашистськими військами. Окупація тривала повні два роки.

Районним центром Прилуцького району є місто Прилуки - місто обласного підпорядкування, яке і стало точкою відліку нашої екскурсії. Місто розташоване на півдні Чернігівської області на берегах річки Удай, є адміністративним, економічним і культурним центром Прилуцького району. Територія Прилук - 42 кв.км. Місто має зручне автомобільне та залізничне сполучення з іншими регіонами України, Росії, Білорусі; знаходиться на відстані 135 км від столиці України м. Києва.

На території міста є чимало архітектурних та історичних пам’яток, що становлять своєрідний літопис Прилук. Попередні покоління залишили нам цінну культурну спадщину, ці надбання - гордість нащадків, які творять нове, світле, прекрасне місто.

На територію правого берега ріки Удай люди прийшли ще у сиву давнину, в часи, коли формувалася східнослов’янська або праукраїнська народність на обширах Придніпров'я, Побужжя й Придністров'я. Археологи назвали їх черняхівцями та визначили умовний вік існування: 2-5 століття нової ери. Залишки поселення черняхівської культури в Прилуках, неподалік від міських валів, дослідили чернігівські археологи у 1990 році.

Другое по теме:

Население и культура
90% населения составляют представители европеоидной расы (англоновозеландци и современные иммигранты), 9% - австралоиды (маори), 1% - монголоиды (преимущественно китайцы) и переходные межрасовые форм ...

Памятники первобытной культуры на территории Дальнего Востока. Центры наскального рисунка
В неолите у племен Приамурья и Приморья выявилось яркое, самобытное искусство. Оно проявилось не только в оригинальной орнаментике на глиняной посуде, но и в рисунках на камнях. Известно несколько «к ...

Шуваловский парк
Главное богатство Шуваловского парка – это, конечно же, природа. Город наступает. С юга только ж/д ветка сдерживает наступление, но с севера вскоре придет инфраструктура, связанная с кольцевой автодо ...